Героїчне минуле Бережанщини

У 1947 році 23 січня в Жуківському лісі на Бережанщині обірвалися життя чотирьох незламних постатей українського визвольного руху. У нерівному бою з московськими окупантами загинули Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — творець військової контррозвідки ОУН та єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець і зв’язкова Центрального Проводу ОУН та Романа Шухевича Марія Римик.

Про Марію Римик упродовж тривалого часу існувало вкрай мало інформації, що було наслідком надзвичайно високого рівня конспірації. Вона належала до найвужчого кола довірених осіб Проводу та мала зв’язок із Головою СБ ОУН Миколою Арсеничем і крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком.

Високий ієрархічний статус та повноваження Марії Римик як ідеологічного вишкільника підпілля підтверджуються дослідженням П. С. Федоришина у праці «У водовертях Серету», де на основі свідчень Юлії Сусь зафіксовано, що саме вона виступала головною під час сакральної процедури прийняття присяги новими членами ОУН на Ковалевій горі.

Микола Арсенич мав заслужену репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Саме під його керівництвом було створено та розбудовано ефективну мережу територіальних органів СБ ОУН, а також розроблено й удосконалено методи розвідувальної та контррозвідувальної роботи.

Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим інструментом збереження українського визвольного руху та залишалася боєздатною навіть в умовах масштабних ворожих операцій. Мережа СБ діяла автономно та забезпечувала контррозвідувальний захист конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році УГВР нагородила Миколу Арсенича Золотим Хрестом Заслуги УПА.